Чути зозулю у лісі зеленім.
Скільки гуляти ще нам навіженим?
Чути зозулю то дзвінко, то тише.
Пісня твоя, щось на серці колише.
Пташка-зозуле, скажи без оману,
Та я роки рахувати не стану.
Просто послухаю довго чи мало,
Бо на души якось тоскно настало.
Може й не треба роки рахувати.
Буде життя, як дала мені мати.
Тож не рахуй, моя доля - куріпко,
Життя й так протече дуже швидко.
Зозуля
© Copyright: Евгений Рослик, 2017
Свидетельство о публикации №117102601778
Свидетельство о публикации №117102601778
Рецензии