Memoria

Після пар, поспішити додому,
Чим-небудь забиваючи голову,
Бігти так, ніби зовсім не втомлений
Щоб уникнути пазурів
Спогаду

Знову відчай і крадена вічність,
Знову листя опале тремтить,
Кожен рік пророкує циклічність,
Кожна думка вбиває за мить

Ухилятись від променів світла,
Шкутильгаючи мертвими сходами,
У кімнату свою, де ні стіни, ні вікна
Не властиві проникненню
Спогадів

Наче привиди в білій пітьмі,
Вони прагнуть бездушної плоті
Залітають у нас, бо ж самі -
Безнадійно стираються в попіл


Рецензии