Благання ос ннього листя

Не фарбуй  мене у колір  жовтий…
Благало листя  сумно  у  гаю.
Залиш мене зеленим ще надовше,
Дай ще хоч  трішки я зеленим постою.

Зелений колір ти залиш  для мене,
Не поспішай  багрянцю  додавать.
Не сироти ні ясена,ні клена…
Я ще не хочу з гілок облітать.

Не хочу килимом на землю  я стелитись,
Прощатись  з деревом не хочу  я ніяк.
На все я хочу  з висоти дивитись
І подавать усім вітання знак.

Не поспішай все  в золото вдягнути,
Не поспішай ,природо,зачекай!
Невже не можеш ти ніяк збагнути,
Що ми прощаємось назавжди,зазвичай?!

Ми хочемо  з  дерев  ще шелестіти,
А не  танок із  вітром танцювать.
На землю ми не  хочемо  летіти,
Не хочем людям дать себе  топтать!

Дозволь ще  трішки  бути зелен-листом
І  тріпотіть на гіллі на  вітру.
А кожен лист ще  зробиш ти барвистим
І килимом  ми  ляжемо  в гаю.

Не  золоти нас  декілька  деньочків.
Тим часом змішуй  різні  кольори.
Послухай  ти благання всіх кленочків
Осінньої прекрасної пори.

Ми будем вдячні,що ти нас почуєш,
Дозволиш нам зеленими ще буть.
Й пізніше нас   в багрянець пофарбуєш
І килимом ми встелим тобі путь.

26.10.2017 р.