Зупинися, мить...
Я знаю, що прохання це - намарне...
Та й ти, можливо, не така вже й гарна,
Але не поспішайся відлетіть!
Притримайся! І я тобі воздам:
Сама рішу - коли, кому і скільки.
Візьмеш своє! Не заважай лиш тільки
Повірить в чудо й збутися дивам.
Давно уже душа моя без крил.
Без них тримаюся у світі слабко...
Роки ж перетворились вже на крапку,
А що любила безоглядно - в пил.
Мов білий яблуневий тихий лет,
Нечутно час спадає, монотонно...
Та інколи це так багатотонно,
Що з хрустом розсипається хребет.
Вже вичерпано все і вся до дна,
Душа давно змарніла в безнадії.
Чи, може, вже ущухли буревії?..
Ні. Вузликів тугих іще сповна.
А спогадів дорогоцінних шмат
Десятиліттями у пам"яті нуртує.
...Нічого час безжальний не лікує:
Бо ж він не лікар - невблаганний кат.
Свидетельство о публикации №117102611227
Я даже невольно слегка позавидовала.:))) Шучу.:))) Я по-украински, как общеизвестная собака из поговорки - всё понимаю, но сказать ничего не могу - забывается язык.:)
Светланка Шишкина 26.10.2017 23:47 Заявить о нарушении
P.S. А мову не забувайте: вона прекрасна і надзвичайно багата - то є дорогий скарб.))
Светлана Похилько 27.10.2017 10:27 Заявить о нарушении
Это даёт о себе знать.:)))
Светланка Шишкина 27.10.2017 13:50 Заявить о нарушении
Светлана Похилько 27.10.2017 14:22 Заявить о нарушении
Светланка Шишкина 27.10.2017 14:55 Заявить о нарушении
Светлана Похилько 28.10.2017 12:35 Заявить о нарушении