Осінь прийшла надовго, й невідомо коли піде
Вона ніколи не вибачала його помилок
Осінь починається з лісів, закінчюється ніде
Вона висмоктує потроху життя, ніби з розеток ток
Сидячи в темряві вдихав цієї осені повні легені
Він відчував в ній вологість, бентежність і смерть
Осінь ніби просочується в днк, залишається в кожному гені
Він відчував, що все тепер йде шкереберть
Осінь й сама відчувала, щось тут не так
Вона, якщо чесно, не мала куди піти
Осінь лишає по собі терпкий неприємний смак
Терпкий неприємний смак…
Біди
Вересень 2017
Осенi повнi легенi
© Copyright: Максим Волохань, 2017
Свидетельство о публикации №117102500047
Свидетельство о публикации №117102500047
Рецензии