Ледь торкнуся керма...
Не встигаю ще рух розпочати...
То - Франківськ!..
Недалеко.
Кохана моя, не сумуй!
Ти ж бо знаєш сама,
що лишень зачиняю дверцята,
як десь там янголятко заграє в небесну сурму.
У блакиті живий...
А у сонячних навіть безмежний!..
Я за пару швиденьких годин повернуся сюди!
На веретці з трави
простелю се життя обережно,
щоб ніхто не почув, як я кличу:
- Кохана, прийди...
І за обрієм снів
про твої відболілі печалі
я заїду на хвильку, щоб долю дізнатись за мить,
і в далекій весні
дочекатися сходу на Балі,
де маршрути із мрій перейдуть у глибоку блакить..:)
Сенс повернення додому
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117102501547
Свидетельство о публикации №117102501547
Рецензии
