Коли є можливість, коли серед ночі без сну,
у ніч простягаю долоню – торкаюсь... Торкаюсь...
І кожен із дотиків – радість, за жодний не каюсь,
бо хочу відчути на дотик тебе лиш одну.
І борються в серці водночас прості відчуття:
бажання торкнутись і острах тебе пробудити.
І дотиків прагну, і острахи ніде подіти,
і знаю, що острах і дія – любов і життя.
І все ж таки перемагає бажання тепла,
бажання схрестити і не розривати долоні...
І все ж таки дотик – найкраще на світі безсоння.
І дотиком гріється ночі холодна імла...
Коли е можливiсть, коли серед ночi без сну
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117102501238
Свидетельство о публикации №117102501238
Рецензии
Гарні і щирі у вас вірші. Бажаю тепла не примарного,а справжнього.Нехай щастить.
Вера Бондаренко-Михайлова 28.10.2017 11:50 • Заявить о нарушении
Вера Бондаренко-Михайлова 28.10.2017 11:50 • Заявить о нарушении