Я до сих пір люблю свій край,
В якому змалечку зростала.
Це був дитинства мого рай,
Доки дорослою не стала.
Життя мене трясло, мов грушу.
Прийшлось багато бід пізнати.
Тепер лиш дякувати мушу
Тому, чому навчала мати.
Вона навчала люд любити
І не боятися роботи.
Щоб легше було в світі жити –
Звіряти кожні свої кроки.
Ото ж, з її благословення
Зустріла старість я в любові.
Моє спокійне сьогодення –
Синів моїх щасливі долі.
Любов до мене їх – безмірна.
Це все я серцем відчуваю.
Ось тільки б в світі було мирно!
Других бажань тепер не маю…
Мені приснився знову край,
В якому змалечку зростала,
Мого дитинства світлий рай,
Де вперше я любов пізнала.
Благословення
© Copyright: Вера Кириченко, 2017
Свидетельство о публикации №117102407712
Свидетельство о публикации №117102407712
Рецензии
Верочка, замечательно! Тёплое, искреннее, благодарное "послание" малой родине и матери.
Всего вам самого доброго!
Овчинникова Татьяна Сергеевна 25.10.2017 15:12 • Заявить о нарушении
Всего вам самого доброго!
Овчинникова Татьяна Сергеевна 25.10.2017 15:12 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.