Серпанком серпень покриває ранок
І бовваніють квіти при дорозі.
Ти вариш каву та ідеш на ґанок,
Прокинутись поки іще не в змозі.
А там уже життя кипить, вирує...
І скоро уже падатиме листя.
І осінь тебе миттю зачарує,
Урочисто вдягаючи намисто.
Я спатиму у сонячній кімнаті,
В зеленій розгаптованій сорочці.
І буде лиш мій сон охороняти
Руденький кіт, що гніздеться в куточку.
Мене розбудить промінь у віконці,
Твоя відсутність і шалений вітер.
Хоча...ти вже синонім слова "сонце"
І ти ніжніш мені від перших квітів.
Трохи вдягнуся, не заплівши коси,
Подамся до жаданого на ґанку,
А ти всміхнешся, що прибігла боса
І подаси духмяну філіжанку.
Птахи давно вже полетіли в вирій,
Зів'яла зелень та пожовкли трави.
А ти такий хвилюючий, щасливий,
Замріяно смакуєш свою каву.
Серпанком серпень покрива ранок...
© Copyright: Громова Олька, 2017
Свидетельство о публикации №117102411206
Свидетельство о публикации №117102411206
Рецензии