Ти казала колись, що кохаєш,
Та віри тобі, нажаль, вже нема.
Минуле своє за собою тягаєш,
Замінити його намагався дарма.
Гадав, що я став особливим,
Що забуте тобою колишнє життя -
Та ти, як літнього вечора злива,
Змила з дороги мене, як сміття.
Навіщо ж ти голову мені задурила,
Якщо не змогла ще Його відпустити?
Посмішка щира була так зрадлива,
Без зброї у тебе вийшло убити.
Тепер я пораду даю на майбутнє:
Я радий тобі повсякчас та усюди,
Та поки Минуле твоє не забуте,
Не простягай до мене свої руки.
#Carnilgor
_________________________________
Всё, что было до меня - обнуляй
Минуле
© Copyright: Карнилгор, 2017
Свидетельство о публикации №117102300860
Свидетельство о публикации №117102300860
Рецензии
