Раз садівник троянду посадив,
в своїм саду на самім чільнім місці.
Навколо неї день і ніч ходив,
все поливав, носивши воду в мисці.
Завітну мрію він плекав роки,
яка яркіша сонячного світла –
зануритись у ніжні пелюстки
троянди, що у всій красі розквітла!
Вдихати пахощі у прохолодний час,
насолодитись виглядом чарівним…
Старий останніх сил своїх запас
поклав, щоб справжню виростить царівну.
І довгожданий час таки настав,
у всій красі розквітла біла квітка.
Знов ночі садівник і дня не спав,
все поливав і поглядав на хвіртку.
Та не встеріг, одним негожим днем,
підступно в сад забрався підлий злодій.
Це порівняти можна лиш з вогнем,
нема страшнішого за цапа в огороді…
Трояндою недовго молодик
позабавлявся, вельми ж був убогий.
Зустрів невдовзі новий він квітник
й змарнілу ружу викинув під ноги.
23.10.2017
Iз життя троянд
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117102305127
Свидетельство о публикации №117102305127
Рецензии