Лина Костенко Всему есть время

Лина Костенко «Всему есть время…»
(перевод Владимира Туленко)

Всему есть время – голубым туманам,
Поступкам простеньким блаженной простоты.
На то, коль не везёт во всём буквально,
Возможностью, но опьянишься ты.

На то, что силы применить нам негде,
Поскольку силам меру не блюдём.
И всё вперед, чтоб быть у цели первым,
А, коль падём – не больно упадём.

Всему есть время – милому незнанию,
Уверенности в правоте своей.
И для любви к прекрасному созданию,
Что только раз даётся в жизни сей.

Есть время одиночества, поэзий,
В бессоннице осенних непогод.
На горечь приумноженных импрессий,
На прямоту, что больно плетью бьёт.

Всему есть время – спорить и перечить,
От старых истин навсегда уйти. 
На то, чтоб непосильный груз на плечи
Взвалить, и так по жизни пронести.

Отсеивать ненужные балласты,
Оставить основному в жизни дверь.
Спокойно выбрать нам дорогу к счастью,
Воскликнув: «Жизнь, прими меня теперь!»

*****
Ліна Костенко «На все є час …»

На все є час – на голубі тумани,
На вчинків простоту, на простоту понять,
На те, що коли навіть не таланить,
Можливості – і ті уже п’янять.

На те, що сил немає де прикласти,
Бо силам тим не відчуваєш меж,
І прагнеш далі – до мети і щастя,
А як впадеш – не боляче впадеш.

На все є час – на милу недосвідченість
І переконання у власній правоті,
І на любов, що благодатна, вічна,
Буває раз і тільки раз в житті.

На все є час – на самоту і вірші
В безсонну ніч осінньої сльоти,
На гіркоту безмірних перебільшень
І справедливу жорсткість прямоти.

На все є час – на право заперечень,
На те, щоб згасли істини старі,
На те, щоб не вагаючись на плечі
Узяти непосильні тягарі.

А потім, розрізняючи баласти,
І з-поміж них – єдине, основне,
Спокійно зняти, вибрать, перекласти,
Сказать: - життя, прийми тепер мене!
© Ліна Костенко