Чи вiрить в мене Iсус?

Чи вірить в  мене  Ісус?
Ів.2:23-25.

Христос в Єрусалимі окрім всього,
Чинив чуда в пасхальне свято,
І тих,що ввірували в Ймення Його,
В той день набралося багато.

Але  Він  їхній  вірі не повірив,
Бо знав усіх,і що було в них,
В людині розумівся Він без свідків,
І серце знав її,  і зовні.

Та віра виникла у них раптово,
На  емоційному пориві,
Але завжди лише на Божім Слові,
Повинна  ґрунтуватись віра.

А ставив ти собі таке питання –
-А в мене, би Ісус повірив?
Ти зразу відповів, чи у ваганнях,
Непевне серце перевірив.

Як око дивиться в нього  Господнє,
Неупереджено і строго,
Ти також  заглянув в його безодню,
Дослідивши себе самого.

Там  все в своєму серці  прочитавши,
Ілюзії  відкинь  від себе,
Щоб не почути перед Ним  поставши:
«Геть відійди - не знаю тебе».

Що через віру у Христа спасешся,
Ти головою  це  сприймаєш, 
Але лише та віра, що у серці,
Для Бога жити заставляє.
               
Потреба підкоритись виникає,    
У дійсно  віруючих  Богу,
А той потребу цю не відчуває,
Хто думає, що вірить в Нього.
      
Як  тільки серце ввіриш ти  Ісусу,
Вже сумнівів не будеш  мати,
Бо з Ним ти подолаєш  всі спокуси,
Мирське навчишся  зневажати.

Отож узявши  хрест, неси цю ношу,
Померши  для своєї волі,
Щоб гідно  виконати волю  Божу,
І не шкодуй про іншу долю.               

Христос наявність віри в спілкуванні,
Завжди перевіряв – і чудо
творилось,якщо віра була справжня,
І  нею зцілювались люди.

Були в них  різні  віри - непохитна,
Смиренна, прагнуча, смілива,
Але по правді доля незавидна,
Того, в кого  вона  хитлива.

Бо коли все в житті  твоєму  гарно,
Ти в вірі, навіть не хитнешся,
Але якщо прийдуть випробування,
Ти впевнений, що не зречешся?

Ось за Христа ти  до стіни припертий,
То може ти не знаєш Його?
А  чи в покорі всі негоди стерпиш,
Подібно праведному Йову?

Коли до церкви  треба чесно внести,
Віддати все  на справу віри,
Чи не спокусишся в оману  ввести,
Як ті  Ананія й Сапфіра?

А водне хрещення твою істоту,
Чи повністю тоді  змінило,
Чи може іноді, як  жінці  Лота,
Старе життя, гріховне мило?

Такі на самоті, в важку годину,
Собі  я задавав питання,
Щоб знати свою віру ми повинні, 
Чинити їй  випробування.

Не знаю, як себе там  бачать інші,
В чужій душі, що серед ночі,
Коли ж  своє вивчав я серце  грішний,
Духовні засмутились очі.

Бо в ньому боротьба іще триває,
Христос з антихристом в двобою,
Та бачу,що Христос перемагає,
Заповнює його Собою.

Але я прагну, щоби гідні справи,
Засвідчили про мою віру,
Тоді вже дійсно, матиму  підстави,
На те, що Бог в мене повірить.


В. Рибаков м. Луцьк.