Жовтень

Петренко Ольга
Жовтень, легінь з чубом рудуватим,
Ген крокує стрімкою ходою
Серед кленів і дубів крислатих,
Краєм річки з темною водою...

Змовницьки шепочеться з вітрами,
Світлим сумом душу напуває,
Сірими осінніми дощами
Сонце і блакить з небес змиває.

Потім щиро, любо усміхнеться,
І таким теплом наповнить груди -
Наче соловейко десь озветься -
Так вже затишно і мило всюди!

За;хват і любов бринить в повітрі -
Вкрадливо щось жовтень промовляє...
І в осінній почуттів палітрі
Радiсть млосну смуту розчиняє...


© Copyright: Петренко Ольга, 2017
Свидетельство о публикации №117102210387
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Петренко Ольга
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Петренко Ольга