Моя доля. Иван Коваленко

“Моя доля” Iван Коваленко

Мені дітися нікуди – треба писать,
Бо родивсь я під знаком тієї з планет,
Що недолю віщують і словом ПОЕТ
Шлях тяжкий і тернистий приходять вказать,
І подітися нікуди – треба писать.

В голові ціле море розбурханих слів,
І рядки, наче хвилі, шумлять і встають,
Б’ють у серце моє і спочить не дають,
Щоб я плив уперед, а вертати не смів,
Плив у море розбурханих слів.

І мені цього моря не кинуть ніяк
І до тихої пристані не допливти.
Треба в бурю самому шукати мети
І самому для інших світити маяк,
Бо мені з цього моря не вийти ніяк.

І я знаю, що в морі колись потону,
Розіб’ється об рими мій човен-душа,
Море винесе людям уламки вірша,
А всі болі і муки пірнуть в глибину,
Я в бурхливому морі втону...

І якщо ти десь знайдеш уламок вірша,
І він в серце тобі западе аж до дна,
Значить кличе й тебе всіх морів глибина.
Так бери свою душу, ламай на вірші
І у море виходить спіши!

Бо нікуди не дінешся – будеш писать,
Бо родивсь ти під знаком тієї з планет,
Що до подвигу кличуть і словом ПОЕТ
Шлях тяжкий і великий приходять вказать,
І ти будеш страждать і писать!
----------------------------------
«Моя доля» Иван Коваленко

Да, мне некуда деться – мне надо писать,
Ведь родился под знаком я той из планет,
Что пророчат неволю и словом ПОЭТ
Путь тяжёлый, тернистый должны указать,
Деться некуда – надо писать.

В голове моей – море встревоженных слов,
Мои строчки, как волны, шумят и встают,
В моё сердце стучат и заснуть не дают,
Чтобы плыл я вперёд среди бурных валов –
Не назад - в этом море из слов.

Это море нельзя мне оставить никак,
И до пристани тихой, боюсь, не доплыть.
Надо в бурю мне плыть одному и светить
Для других, как блуждающим светит маяк,
Ведь из моря не выйти никак.

И я знаю: когда-то я в нём потону,
Разобьётся о рифмы, как лодка, душа,
Море стих мой обломком отдаст, не спеша,
А вся боль и все муки нырнут в глубину,
Я в бурлящей воде утону…

Коль найдёшь ты обломок стиха - не бросай,
Коль он в сердце вонзится до самого дна,
Значит, так же тебя позовёт глубина.
Так бери свою душу, в стихи поломай
И в бурлящее море вступай!

Никуда ты не денешься – будешь писать,
Потому что родился под знаком планет,
Что на подвиг зовут и что словом ПОЭТ
Путь тяжёлый, великий идут указать,
И ты будешь страдать и писать!

(21.10.2017)