Хто нам малює чорні смуги,
Дощем омиті неодноразово?
То наші струни від напруги
Лунають високо й раптово,
То наші плани, перші й другі
Стають нікому не потрібні,
Кому ці труни недолугі
Стають життєво необхідні?
І забирає хто й навіщо
Таких отруєних життями?
То можуть бути сили вищі,
І можуть ті, хто поміж нами.
Заплющюй очі, не зважай!
Дитина світлого майбутнього,
Ти більше їй не заважай
Відчути силу всемогутнього,
Не згадуй совість і закони,
Мої гріхи відмолюють хапуги,
Чавлю педаль, я встигну на червоний,
І він забарвить чорно-білі смуги...
Смуги
© Copyright: Тора Никифоров, 2017
Свидетельство о публикации №117102108602
Свидетельство о публикации №117102108602
Рецензии