Своїми ж думками сковуємо життя ланцюгами рамок.
Мене спробували збудити,
Пробували сон перебити,
Але я сама вирішила в котрій годині розпочнеться мій ранок.
Думками я досі стою на краю свого вже міста
Дивлюся на сотні вогнів
І дякую за те, що зігрів.
Здавалося, на цю теплоту я буду чекати років зо двісті.
Якщо ми почнемо пригадувати кожен наш ранок,
Як повіки відкриваються,
Як ілюзії в повітрі розчиняються,
Як черговою війною стає кожен наш сніданок,
Як боролися лише заради перемоги,
Били точно і підступно,
Були горді, неприступні...
Якщо б почали, то обрали би швидко таку саму дорогу.
Своїми думками, змішаними зі стандартами соціуму,
Малюємо картини, що подібні на красиво обрамлену пустоту.
Своiми ж думками скову мо життя ланцюгами рамок
© Copyright: Стихотворец Иван Добрый, 2017
Свидетельство о публикации №117102000792
Свидетельство о публикации №117102000792
Рецензии