Ти писала про нього вірші,
Що тримали ледь-ледь на межі
Лиш для нього помітною ниткою,
Небеса залишались відкритими
Для скупої молитви. Дощі
Розмивали до Мрії шляхи,
Що здавалась на відстань руки.
Попри зливи, була ти щасливою!
Бо надію плекала! Бо вірила!
Та пройшли за роками роки -
Ти стомилася від чекання,
Інші зустрічі, інше кохання.
Тільки в снах хіба що примариться...
Тільки вітер шепоче: "Зрадниця".
... Всі вірші він напам'ять знає.
Ти писала про нього вiршi
© Copyright: Елена Макарчук, 2017
Свидетельство о публикации №117101808901
Свидетельство о публикации №117101808901
Рецензии