Тiльки люби
Збери мене, як квіти з лугу.
І пий мене, як щастя збанок.
Я розстелюсь не для наруги,
Не для порожніх забаганок.
Я підстелюсь снопом соломи,
Коли спіткнешся й рухнеш долі.
Щоб не взяла в кайдани втома,
Укоськаю брикливу долю.
На щастя ллю води цеберце
На стежку,де ступнеш ногою.
Коли біда прострелить серце,
Перев’яжу його собою.
Я розіпнусь щитом русина,
Якщо зневажить вража пиха.
Молитвою Отцю і Сину
Я перетну дорогу лиху.
Мені не треба оксамиту,
Лиш пахла б рідна полотнина:
Плачу літами щастю мито,
Услід вдивляючись дитинно.
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101807371
Свидетельство о публикации №117101807371
Рецензии
Здесь вижу не только мастерство выразить мысль, но и хорошие знания языка.
Прекрасно, Валя!
Так держать!
Ладомир Михайлов 20.10.2017 09:23 • Заявить о нарушении
Прекрасно, Валя!
Так держать!
Ладомир Михайлов 20.10.2017 09:23 • Заявить о нарушении
Так мусить бути. Я все ж таки філолог за освітою. Дякую за оцінку. Валя.
Валентина Кондратенко 2 20.10.2017 18:39 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 20.10.2017 18:39 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.