Ма! А я знов жынывся!

Мы можем смотреть кіна.
Мы только вот зном влюбывся.
А шэ я ныЯк гындэ
А ны поjму j мышыj.

Як жэ бо я, хы-ха.
Вот і люблю дывытысь
Но на Бычків мілых,
Шо, ну, а ныц ны міють.

А вот ты шо, учітель,
Шо но до нас з віршом? –
І ны скажу відьмам,
Шо дав бы j jім шішак.

Ек гэто так – вміты
Но во глядзець хільмы?
А еслі взяць фіть jіх...
І чуты но стіны?

2цыть забот скынь-ка
Да напышы вірш хоть,
Колы в тыбэ стіны
Навыть усі, бы в шызыка.

Шо, ты зраднів, мілыj,
Шо я і сам відаю,
Бытто козлы якыjіся
Ставляць дзіагніз ф клінічцы?

Да, самэ мылэ імЕ
Но вот такэ гідрам,
Шо но j взялы б у Новінках
Да всіх забылы колінкамы.

От у Парыжы нішо
Тамыкы выжарыв псіх-рыськ.
А вот веть він розумнішыj
Навытькы j, хы, j за Прынца!

Ну, хто ж возьмэ злічыты
Вбіjцу чы хоть насільніка.
Гэто ж но так, бандіты.
Розуму в jіх – бы ны в сфыныj.

От я j рышыв жынытыся
Гынды во на зном 7цы, хы.
Гэто жэ рог ізобіліjка –
Сцікы в jіх світлых мысляв.