Вiтер знов посвистуe в шпаринах
Виграє, неначе на дуді.
Небо синім поглядом дитинним
Кучерявить мрії молоді.
Тихо свічка плоті догорає,
Віск сльозою серце пропіка,
А душа... метеликом літає –
Хоче, дивна, вдарить гопака.
Чи ж вона іще не натрудилась,
Як по ній топтались косарі?..
А душа сльозою смирно вмилась –
І летить у полум'я зорі!
Свидетельство о публикации №117101602994