Звичайний Юрка...
Наше літо давно відцвіло і осінь зівяла,
Лиш вітер сліди замітає по-парку,
Я так хотіла під твоє крило , під твоє одіяло,
Та зустрічатись нам було не варто.
Приспів ; Я думала , ти хлопець бравий , ще той !..
А між нами перемиря не скурена люлька ,
Я думала , ти мій найкращий герой ...
А ти звичайний , такий собі Юрка...
Твої слова по - скайпу були найвищих гатунків,
Я думала , оце мій пан , ну хлопець нормальний,
Мене захопив вир почуттів без поцілунків,
Без теплих обійм , закінчився роман віртуальний.
Ти катуєш мовчанням мене , від тебе ноль звуків ,
Ти думаєш , за тобою ридаю чи плачу,
За тобою шлейф жінок , дітей і онуків,
Гут бай ! мій герой ! ти мене не побачиш...
Автор: Н.П.Рубан.
Обикновенный Юрка
© Copyright: Надежда Рубан, 2017
Свидетельство о публикации №117101509226
Свидетельство о публикации №117101509226
Рецензии