Сергійко, хлопчик з берега Дунаю,
Створив мене з метою власної розради.
Я не з ребра його - з стегна я,
Я антиєва, муза одноногого пірата.
Він з кров'ю передав мені афроазійські мови й ланго,
Я зайву кров зберу й на щастя виллю в чиці,
І шия моя зроблена з його хребця й фаланги,
І ідеальні руки з залишків ключиці.
Й одного дня зустріне ранок нас терпкий й липневий,
І я, створена з нього, танцюватиму бачату,
Поставою моєю буде його кістка променева,
І бачить бог, це все лише початок.
І розмір, ніби струмінь з "ески" в Лету,
Злетить й закріпиться, мов договір майновий -
Зростеться мій скелет з Сергійковим скелетом,
І запульсує кров моя вином і,
Дунайським судноплавством вже хрещений,
Він киснем стрибне у одну з моїх артерій,
І кожна з ювелірних нижньощелеп
Відкриє хірургію в новій ері.
(присвячується моїй лівій нозі)
сергiйко
© Copyright: Кассандра Римски, 2017
Свидетельство о публикации №117101305726
Свидетельство о публикации №117101305726
Рецензии