Я вся – в тобі, я вся – в полоні світла
Твоїх очей ; задумливих озерць.
Моя душа жар-птахою розквітла
Серед обвуглених і занімілих серць,
І непідвладна брязкальцям спокуси:
Її не втішать крихти зі стола.
Візьме всього ; тоді згоріти мусить
За мить життя. Донині ж – не жила!
Вона палкіш від тисячі любовей
Жінок жагучих, як серпневий степ,
Замішана ж-бо на скаженій крові.
Вона ; Везувій, не холодний склеп!
А ти ; тремткий осиковий листочок.
Твоя жарина тліє, не горить,
У сумнівах згубивсь твій голосочок –
Боїшся, певно, крильця обпалить...
То як нам жить? І що із того буде?
Я ; літо в розпалі, а ти ; зима...
Чи ми удвох біду цю перебудем –
Чи я нестиму хрест оцей сама?
Я вся в тобi
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101209965
Свидетельство о публикации №117101209965
Рецензии
У вас також гарні вірші. Дякую за відгук.
Валентина Кондратенко 2 13.10.2017 17:52 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 13.10.2017 17:52 Заявить о нарушении