Хто ти, мій брате сивочолий,
Що плачеш-тужиш у степу?
Який загін коли очолив?
Чи тугу маєш ти гірку?
Чом твоє серце незнайоме
Озвалося й мені бринить?
Ми тут обоє, наче вдома,
Тож зупинись хоча б на мить.
Я слів в піснях не розбираю,
І мову плутають вітри,
Та кличуть знов мене до раю
Слова твої, ти говори...
Розповідай свій довгий смуток,
Як кряче ворон у степу.
Не бійся, і тебе забути
Я встигну на своєм віку...
А то з якої насолоди
Зупинишся, і сам один,
Один не схочеш і свободи,
Поговори - і йди, іди...
Іди-блукай собі світами,
Де зорі падають в Дніпро.
Не було спокою між нами -
Запамятай, що не було...
На укр тему
© Copyright: Лика Поо, 2017
Свидетельство о публикации №117101200072
Свидетельство о публикации №117101200072
Рецензии