З далекого дитинства памятаю,
як тільки у гостинах зберемось,
За мир!-усі тостуючі казали,
От тільки б нам у мирі всім жилось!
Ми дивувались, бо були малечі,
не знали і не відали війни
і не гадали, як давили плечі
людського болю велетні сумні.
Ми слухали щораз розповідання
про лихоліття горісне й страшне
і вірили, що та війна остання,
бо мир буяв і скрізь усе цвіте!
І у ві сні жахіття не наснилось
і досі в це не віриться мені!
лиш розумію чому так казали:
Щоб тільки б в світі не було війни!
З далекого дитинства
© Copyright: Ирина Левенцова, 2017
Свидетельство о публикации №117101207183
Свидетельство о публикации №117101207183
Рецензии
Привет, Ирина. Извини, что москаль делает
поправку: в последней строке, видимо, всё-
таки cвiтi. А то, сама видишь, как смешно
получилось...
)))
Философский Саксаул 27.10.2017 08:51 • Заявить о нарушении
поправку: в последней строке, видимо, всё-
таки cвiтi. А то, сама видишь, как смешно
получилось...
)))
Философский Саксаул 27.10.2017 08:51 • Заявить о нарушении