Осінь пробилася терном крізь літо.
Небо як очі - у сірих сльозах.
Кігтями тягнуться плачущі віти
І застрягають, захворівши, в снах.
Десь заблукали між війнами люди,
Бо на землі - лиш проекції їх.
Попелом з присмаком жару застуди
Дише земля з-під розбитих в кров ніг.
Літо загинуло. Пострілом в груди
Вирвалась осінь, а, згодом, і смерть
Ніч буде довга - із болем та смутком
І заморозить мільярди осердь.
***
© Copyright: Анна Щербак, 2017
Свидетельство о публикации №117101206362
Свидетельство о публикации №117101206362
Рецензии