Умирають поети,
Відлітають в незвідані далі,
Залишають нам біль,
Оберемки незайманих рим...
Усміхнімося ж їм через відстані,
Долі й печалі!
Хай у пам'ять про них
Заспіває новий пілігрим.
Умирають вони,
Незахищені душі криштальні.
Скільки їх там уже ;
Нескінченний яскравий потік.
Їх маленькі серця
Не вміщали турботи глобальні,
І від того короткий,
Мов спалах від зірки, їх вік.
Відлітають найкращі:
Сподвижники, лицарі духу,
Що на рідній землі
Лебедятами рвалися ввись...
Хай легкою земля буде їм,
Як лебедячим пухом,
І зерном доброти
Проростуть їхні вірші колись.
Пам ятi Оксани Степаненко
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117101203911
Свидетельство о публикации №117101203911
Рецензии
Хороші світлі рядки.
Її душа це відчула...
Нехай покоїтьмя з миром...
Лида Скрипка 12.10.2017 17:17 • Заявить о нарушении
Її душа це відчула...
Нехай покоїтьмя з миром...
Лида Скрипка 12.10.2017 17:17 • Заявить о нарушении
Дякую вам, Лідо, за відгук.Всьго вам найкращого в творчості і житті.
Валентина Кондратенко 2 12.10.2017 20:19 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 12.10.2017 20:19 Заявить о нарушении