Однакові... Однакове – усе...
Однаково шепочем ніжне «х-хо-оч-чу».
Однаково заплющуємо очі.
Однакова надія: «Бог спасе...»
Однакові, подібні. Кожен крок
породжує подібні кроки поруч,
і не важливо, чи ідемо вгору,
чи долу – по калюжах із зірок.
Долоні так подібні... Хоч одна –
велика чоловіча, і маленька
жіноча – інша... Тепла і рідненька
подібність вуст із присмаком вина...
Однаковi... Однакове - усе...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117101203655
Свидетельство о публикации №117101203655
Рецензии
О! цей закат, що море шоколаду,
вуста твої - вино із винограду -
і поцілунки теплі і медові
несуть у хвилі почуттів... казкові.
Однакові з тобою... майже рідні,
це навіть по долоням нашім видно.
Миклош, і світлина, і вірші затишні такі. Щиро дякую. Нових Вам творчих успіхів.
Кузьмина Лариса Георгиевна 18.10.2017 22:28 • Заявить о нарушении
вуста твої - вино із винограду -
і поцілунки теплі і медові
несуть у хвилі почуттів... казкові.
Однакові з тобою... майже рідні,
це навіть по долоням нашім видно.
Миклош, і світлина, і вірші затишні такі. Щиро дякую. Нових Вам творчих успіхів.
Кузьмина Лариса Георгиевна 18.10.2017 22:28 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.