Я з місяцем йшла додому.
Він в темному небі всміхався,
А вітер жбурляв в нього хмари,
Та місяць, пірнаючи, знов виринав,
Неначе над вітром сміявся.
Я з місяцем йшла додому:
Він в Землю з-за хмар вдивлявся
Та ясним промінням ії обіймав.
Я бачила - він залицявся!
Я стежкою йшла додому -
Він небом услід просувався,
Та, мабуть, мене й не помітив.
Він гладив промінням високі віти,
Що Земля простягала угору.
Щоночі він з нею ночує…
Ох, місяцю, місяцю ясний!
Куди полечу і від кого почую
Духовну сердечну пораду,
Бо як в самоті подолаю
Ту гору життєву, крутую?…
Я с месяцем
© Copyright: Валентина Волкова 9, 2017
Свидетельство о публикации №117101201955
Свидетельство о публикации №117101201955
Рецензии