Вона хотіла, щоб зацвів бузок.
Щоб сонце зігрівало всі стежки.
Тоді вона дістане до зірок.
І легше тоді буде її йти.
Незламну віру має в чудеса.
І чудо - то саме її життя.
Так манять її сині небеса.
А вона вірить, як мале дитя.
Що цінить світ - те зовсім їй чуже.
Їй не потрібні "золоті скарби".
Що має - те цінує й береже.
А головний девіз :"Живи й люби".
Що хвалить люд - те їй не зрозуміть.
Для її щастя треба не багато:
Широке поле і небес блакить,
Яскраве сонце, поряд мама й тато.
І її ціль - то вічні Небеса.
Із іншим всим - це незрівнянно більше.
Світанок ніжний, квіти і роса,
Струмок дзвінкий і гарні вірші.
Вона так хоче, щоб зацвів бузок.
І травень промайнув в її душі.
Тоді вона дістане до зірок,
Вона знайде їх там, в нічній тиші...
06.03.16
Вона
© Copyright: Алена Билан -Стихи, 2017
Свидетельство о публикации №117101109727
Свидетельство о публикации №117101109727
Рецензии