Душа оголена шукає
Затiнку в поглядi надiй,
а вiдстань, знаєш, наче каїн,
в тiй поволоцi степовiй…
Геть, заздрiсть та iмла з дороги,
перечитать би твори гiр
i там, де сльози – епiлоги
i Всесвiт, начебто факiр,
виводить на стежину щастя,
минає терни й споришi,
щоб так бажане сна сприйняття
вже не сказало, – ми чужi…
11.10.2017
надхнення тут: http://www.stihi.ru/2017/10/10/2777
перечитать би твори гiр...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2017
Свидетельство о публикации №117101109072
Свидетельство о публикации №117101109072
Рецензии
ми не чужі, ми не чужі - шепочуть зірки-спориші...
Зараз цвітуть спориші і квіточки у них маленькі білі, наче зірочки...
На Манжетах Вишиванки 11.10.2017 20:18 • Заявить о нарушении
Зараз цвітуть спориші і квіточки у них маленькі білі, наче зірочки...
На Манжетах Вишиванки 11.10.2017 20:18 • Заявить о нарушении
мені подобається квітучий спориш, пам'ятаю у бабусі у дворі був такий незвичайний килим з цієї травички, так приємно було босоніж ходити по ньому і відчувати себе частинкою чогось великого, але немає більше того трав'яного килима...спасибі тобі, дорога...читаючи твої вірші, доторкаюся до чогось такого рідного...обіймаю!!!
Людмила Аристархова 11.10.2017 21:34 Заявить о нарушении
Людмила Аристархова 11.10.2017 21:34 Заявить о нарушении