Дощем холодним сіє за вікном
розсудлива зело, статечна осінь.
Ще вчора літо ніжило теплом,
сьогодні ж вітер чеше вербам коси.
Гортає сторінки мого життя,
перебирає думи свіжий вітер
та студить запізнілі каяття,
рядки здуває непотрібних літер…
У сірім небі плетиво хмарин
він сумно гонить у краї далекі,
а поміж ними загубився клин –
несуть у вирій біль свою лелеки.
Зриває потьмянілі пелюстки
з останніх вже змарнілих пізньоцвітів
й відносить їх між очерет хисткий
немов у небуття осінній вітер.
11.10.2017
Осiннiй вiтер
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117101104042
Свидетельство о публикации №117101104042
Рецензии