В той час коли покличе мене вже блакить,
Хтось прокричить: не відлітай, не залишай ці квіти,;
Що буду пам*ятать тоді в цю мить?
А хтось за то і буде так радіти.
В той час коли покличе мене вже блакить,
Чи зможу я тоді тобі сказати,
Що ти був кращим, кращим був для мене на землі,
І дякую що дав мені тебе кохати.
В той час коли покличе мене вже блакить,
Відчуєш ти що щось раптово стало,
І сонечко не так вже починає гріть,
І почуттів в тобі також замало.
В той час коли покличе мене вже блакить.
Твоє ім*я залишиться в віршах на вічно,
Мені потрібно, відпусти, потрібно відлетіть,
А дощ співає сумно, мелодічно.
В той час коли покличе мене вже блакить
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117100903574
Свидетельство о публикации №117100903574
Рецензии