Христос друг

Христос  друг

Раніше, коли  виникне  потреба,
Звернутись  у  молитві  до  Христа,
То  я  десь, уявляв  Його  на  Небі,
Або  стояв  в  думках   біля  хреста.

А  є  такі, що  погляд  свій  не  вгору
в  молитві  обертають, а  їм  Дух
підказує, що  Бог  Він  завжди  поруч,
І  що  Христос  для  нас, найкращий  друг.

Та  я  чомусь, вважав  це  за  зухвалість,
Бо  думав, що  нам  грішникам  таким,
Належить  бачити  Христа  у  Славі,
На  відстані, схилившись  перед  Ним.

Та  ось  збагнув  нарешті -  пропонує,
Нам  дружбу  Сам  Він, щоб  разом  піти,
Але  ж  Він  якості  такі  цінує,
Які  в  собі  непросто  віднайти.

Передусім, ця  дружба  неможлива,
Якщо  не  досконала  в  нас  любов
до  Бога  і  до  ближнього, а  віра,
В  житті  не  є, основою  з  основ.

Якщо  в  нас  егоїзм  і  гріх  панують,
І  вабить  цього  світу  суєта,
Ми  інші  цінності  іще  шануєм,
І  дружби  не  шукаємо  Христа.

Бо  як  до  Нього  можемо  звертатись,
З  проханням, чи  з  молитвою  про  те,
Чого  робити  Він  нам  не  порадить,
І  ми  звичайно  знаємо  про  це.

Тож  зрозуміло, що  Христа  при  цьому,
Нам  краще  уявляти  в  небесах,
Не  другом, не  порадником, а  Богом,
Якому  можна  каятись  в  гріхах.

А  ось  коли  ми  сповнені  любові
до  ближніх, сіємо  добро  навкруг,
І  творимо  його  в  ім’я  Христове,
Тоді  Він  і  з’являється, як  друг.

То  ж  дружба  з  Ним, цілком  не  випадкова,
Це  наслідок  безгрішного  життя,
Коли  ми  обираємо  свідомо,
Єдиним  своїм  радником   Христа.

І  з  радістю  приймаємо  вимоги,
Які  ця  дружба  пред’являє  нам,
Це  чесність  і  правдивість  перед  Богом,
І  послух  - як  умова  головна.

Бо  тих  лише, хто  заповіді  ЙОго
виконує,  Він   друзями  назвав.
То  ж  буду  все  робить  заради  тОго,
Щоб  серед  них  мене  Він  рахував.

Бо  хочу  також  серцем  відчувати,
Що  наш  Господь  Христос, є  Бог  живий,
Йому  думки, як  другу  повіряти,
З  Ним  кожен  крок  погоджувать  новий.

А  Він  свого  у  дружбі  не  шукає -
Для  Нього  наше  благо  головне,
І  Він  лише  про  нашу  користь  дбає,
Враховуючи  вічне  і  земне.


Віктор  Рибаков м. Луцьк