Миклош Форма. Я целовал ей руки нежно...
Перевод Инессы Соколовой
***
Я целовал ей руки нежно, тепла не чувствуя ответно,
не получалось разобраться: за что любил и почему.
В руках – тепло, в душе – холодность, не ощущал её привета,
и при таком противоречье я тут же погружался в тьму.
Холодность к сладким поцелуям скульптуре свойственна. Возможно
к ней даже дождь пристать не может, стекают капли быстро вниз.
Я ж целовал, наивный, часто лишь образ выдуманный, ложный.
Мы были внешне как родные, чужие в жизни – глупый смысл.
Не постыжусь сказать, что горько, но поцелуев мне не жалко.
Всегда предельно откровенный, в порыве чувств теряю ум.
Но, наконец, я просто понял всю тонкость душ, пришла разгадка –
пьянят ошибки, если любишь, в них радость сердцу моему…
---
Первоначальная редакция последнего катрена:
Не стыдно, не сказать, что горько, но поцелуев мне не жалко.
Всегда предельно откровенный, при пылкости теряю ум.
Но, наконец, я просто понял все тонкости, пришла разгадка –
когда влюблен до безрассудства, могу быть рад, идя ко дну…
http://www.stihi.ru/2017/10/08/9149
---------
Оригинал
http://www.stihi.ru/2017/10/07/9660
***
Я цілував холодні руки, які були на дотик теплі,
і не вдавалось зрозуміти: за що, навіщо і чому
любов моя безперестанна, моя нестримана відвертість
не викликають відповідність, мов поринаю у пітьму.
Немов скотилися додолу зі статуї дощу краплини –
мої слова і поцілунки не доходили до душі.
Неначе цілував, наївний, світлину я, а не людину.
А зовні виглядало – рідні. А справді – поруч, та чужі.
Мені не соромно, не гірко і не шкода за поцілунки.
До забуття я був відвертим і до нестями був палким.
Я просто зрозумів нарешті ті тонкощі людських стосунків,
коли закоханий настільки, що радий помилкам п'янким...
Свидетельство о публикации №117100809149
Владимир Михайлович Крюков 18.10.2017 14:07 Заявить о нарушении