Пастукаў вецер у вакно,
бы холадна яму.
Лятае ён даўным-даўно,
чакае ўжо зіму.
Гуляў з аблокамі ўсю ноч -
гарэзлівы такі.
Халодным сыпануў дажджом -
народ ва ўсе бакi
А потым лісце паганяў,
у садзе, каля хат.
І неяк ціха прашаптаў:
- кастрычнік- лістапад.
* * * 08.10.2017 г.
Постукав вітер у моє вікно,
бо холодно йому одно;му в полі.
Літав він, неприкаяний, давно,
чекав на зиму у старій стодолі…
Гуляв десь в піднебессі цілу ніч
з хмаринкою, пустункою такою,
що дощик розсипала навсібіч,
над лю;дською лякливою юрбою.
А потім листя-золото ганяв
в садку вишневім край старої хати…
Й тихенько, майже пошепки сказав,
що в жовтні наступають листопади.
Перевод Серна 08.10.2017 г.
НяУрымслiвы вецер с перев. на укр
© Copyright: Анатолий Уминский, 2017
Свидетельство о публикации №117100800538
Свидетельство о публикации №117100800538
Рецензии