Лина Костенко Послушаю я дождь

Лина Костенко «Послушаю я дождь …»
(Перевод Владимира Туленко)

Послушаю я дождь. Подкрался и шумит.
Звук металлический воды, игра капели.
Лишь миг, лишь миг, один лишь только миг,
Случайно оглянусь. А годы пролетели!

А это уж века. Познать нам не дано
В туманностях души, иль Андромеды таинств –
Я в мантиях дождя, прозрачна, как стекло,
Приду опять к живым, усопших вспоминая.

Целую все леса. Виват, скрипач, тебе!
Ты правильно сыграл какой была я в жизни.
Я – дерево и снег, всё, что люблю в судьбе,
Пожалуй в этом суть и смысл наивысший!

*****
 Ліна Костенко «Послухаю цей дощ …»

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі, чи може, Андромеди -
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все що я люблю.
І може, це і є моя найвища сутність.