Не враховуй у мить запізнілого щастя
попередні століття...
Я не знав, але мусив, нарешті, попасти
у твоє розмаїття...
Я не знав, але бачив, що перших не чують...
Не просять...
Не хочуть...
І вустами на кров недолюблених дують
що з-під горла клекоче...
Недолюблених світом, що тягне до серця
розмальовані руки,
щоб сховати у тиші бездушних комерцій
відчайдуховий грюкіт...
І бездушних все більше літає по світу
на потріпаних хмарах,
залишаючи темряву, в сонячне вдіту,
як останню примару...
Але хтось перекине цю темряву чорну
у надрадісно синє,
і кохання тебе обережно пригорне,
ощасливлену нині..:)
Риска мiж рухами серця
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117100703367
Свидетельство о публикации №117100703367
Рецензии
