Лина Костенко Покидают ласточки Европу

Лина Костенко «Покидают ласточки Европу…»
(перевод Владимира Туленко)

Покидают ласточки Европу,
Что поделать, скрежет, ржанье, чад,
Рёв, бензин, вибрации, галопы, -
Замертво падёшь с деревьев в ад.
 
Может где-то лотосы и гинкго,
Тихий плёс и розовая даль –
Есть края непуганых фламинго,
Где растет не сломанный миндаль.

Льготы, вероятно, есть там птицам…
Будут гнёзда ваши пусть крепки!
Одинаково земля вам пригодится
С Рейна, с Нила, иль Угрюм-реки.

Вас люблю. Лишь малая ремарка:
Вам спасибо, ласточки, за всё.
Только кто же снова принцу Марку
Волос золотистый принесёт?
 

*****
Ліна Костенко «Ластівки тікають із Європи…»

Ластівки тікають із Європи.
Що поробиш? Скрегіт, регіт, рев.
Чад, бензин, вібрації, галопи, —
Птиці мертві падають з дерев.

Може, десь є лотоси і гінкго,
Тихі ріки і рожева даль —
У краю неляканих фламінго,
Де росте неламаний мигдаль.

Може, там є птицям привілеї…
А гніздо ліпити, ластівки, —
Все одно вам із якого глею, —
з Рейну, з Нілу чи з Угрюм -ріки?

Ну, а потім, — я люблю вас змалку.
А іще — спасибі вам за все.
Тільки хто ж це королеві Марку
золотинку в дзьобі принесе?!


У вірші «Ластівки тікають із Європи» Ліни Костенко проблеми екології, трагічні взаємини природи з людиною 20-го століття змальовано так, ніби ліричний герой твору виправдовує міграцію птахів (бо тікають не просто з Європи — з батьківщини), не звинувачує їх у відсутності патріотизму: просто «я люблю вас змалку». А іще — спасибі вам за все. Тільки хто ж це королеві Марку Золотинку в дзьобі принесе?