Прапорів вовчі крюки
Більш ніщо не трима,
Камуфльовані брюки,
Вибух - смерті туман ...
От і все! Зникнув галас...
Тіло вижре зима.
Десь так поруч зiрвалось...
Вже й болю нема!
А душа відізвалась
На окрик твій "МА...!
Ще свідомість верталась
Промайнувши, мов блим,
Поки ще не розтала,
Проглянула крізь дим...
І чому ж так здавалось
Поки вдома жили,
Мов би доля не склалась,
Щойно цукор та масло
Не в радiсть були?
Все чогось було мало
Дурням напередодні...
Гiдну славу шукали,
От же прикро не знали
Бригади та сотні,
Що в сумній чужині
Теж не дрючча - стволи!
Аж саме - тільки гасла
Та в моргах столи -
Гарячi й холодні
В абиякі дні.
Як ні купка золи,
Дві жердини від прясла
Хрестом на весні
Назавжди від сьогодні
Сльози - мамі самотній,
Та сміх - сатані.
Ніби вдячність за душ
Подарунок війні...
А не траурний Туш
Чи бандерівський куш.
Бандерiвський куш
© Copyright: Лель Карпенко, 2017
Свидетельство о публикации №117100501107
Свидетельство о публикации №117100501107
Рецензии
