А ми як листя на водi

1.
Вставай, синок, бо дуже треба.
Тебе чекае пiвсела,
палае сонце на все небо
i я снiданок принесла.

Вже в плацi вiвцi подоiли
i незабаром виганять...
Збери, синок, щобiльше сили,
гурток не можна зупинять.

Iди, жени на пасовище,
отару гарно доглядай...
I хай батiг, як вiтер свище,
а ти всмiхнись, не позiхай.

Прийдеш з роботи, вiдпочинеш,
i хлопцi гратися прийдуть.
Я знаю, що вас не зупиниш,
хоча и нiженьки гудуть.

Вставай, синок, ти вже дорослий,
а братики твоi малi
i випадок достатньо гострий,
таких,чимало у селi.

Батьки iдуть шукать щось краще,
набридло iм життя в бiдi.
Находять знову нове щастя,
а ми, як листя на водi.

Вiтри дмухнуть и ми пливемо,
затихнуть - берiг ми знайдем,
а взагалi - ми ще живемо,
поспiль до щастя ми прийдем.    

Вставай, синок, розплющуй очi,
бажаю я тобi добра.
Думки iдуть щодень, щоночi...
Малеча спить: твiй брат, сестра.

Нажаль ваш батько не сумуе
i шле вам тiльки копiйки,
сiм'я для нього не iснуе -
такi розведенi батьки.

Вставай, синок, заробиш грошi,
цукерки купиш для малих:
вони у нас такi хорошi,
що затамовуе мiй дих.

Тебе чекають уже вiвцi
i бекае старий баран,,
Летять хвилини - сона вбивцi,
вертають у звичайний стан.

2.
Я взяв батiг в тоненькi руки
и торбу з iжею пiдняв...
Ввiйшов малий в дорослi муки
i мiцно хтось так обiйняв.

То доля плечi обiймае,
веде за вiвцями у степ,
а мати вслiд менi зiтхае,
рука зiжала старий серп.

Побiгли вiвцi в степ колючий,
менi не важко наздогнать,
Промiння сонечка палючi
нагрiли лоба - хочу спать.

Повiтря грiеться щохвилi,
щебечуть птахи у степу
i линуть кадри серцю милi,
жуе вiвця смачну траву.

А я читаю знову книжку
i там вiйна - ведеться бiй...
Малеча ще заспана в лiжку,
а в мене думок цiлий рiй.

Менi б, до речi, з'ясувати,
з'явилась думка:"Чому я?"
I знаю, що сказала б мати:
"Тому що ми - одна сим'я!"

3.
А сонце за горби скотилось,
побiгли вiвцi до села.
Менi додому захотiлось
i стежка ноги понесла.

В кiнцi стежини баба Тася
мiй розрахунок принесла,
одержав я, як наче в касi...
Цукерки iли пiвсела.

Дорослi щиро вiдмовлялись,
малеча брала по однiй
та пригощались, посмiхались,
а я бентежився у снi.
 12.09.2017р.