Відколовся окраєць літа,
І в душі стало зимно знов…
Сонцем роси краплисті спито,
Задрімала моя любов…
Місяць в небі повільно чахне,
Й смуток кригою вироста.
Матіолою осінь пахне,
Щось шепочуть твої вуста…
В серці струни сплелися в жмуток,
Їх так важко вже роз’єднать.
Душу їсть гіркуватий смуток,
Як його із душі прогнать?
Як же сумно зітхають квіти,
Знають: скоро й вони помруть…
Хочу я повернути літо,
Але осінь вже тут як тут…
Автор Тетяна Лісненко
Осеннее
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2017
Свидетельство о публикации №117100307870
Свидетельство о публикации №117100307870
Рецензии
Проникновенно-печально, поэтично, с замечательно переданными чувствами и прекрасной мелодичностью, замечательная грустная лирика, спасибо, Татьяна! Новых вдохновений Вам! С уважением,
Абель Алексей 03.10.2017 19:11 • Заявить о нарушении
Абель Алексей 03.10.2017 19:11 • Заявить о нарушении
Щиро дякую Вам, Олексію, за теплі слова і підтримку. Удачі Вам і добра!
Татьяна Лисненко 07.05.2018 11:50 Заявить о нарушении
Татьяна Лисненко 07.05.2018 11:50 Заявить о нарушении