Я забула…
Ми гуляли в саду… Ти мені дарував хризантеми,
І я вірила в те, що кохання – як чиста сльоза.
Та осінній туман викрав наші з тобою тотеми,
І печаль як змія, в душу ранену вже заповза…
Холод сів на плече.., бо твій погляд у небо байдужий,
Хоч у мене в душі ще надія якась не втиха.
Ми не бачим себе у холодних осінніх калюжах,
Тільки жовтень вночі у тумані печально зітха…
Ніч згоріла до тла. І не буде вже нашої ночі,
То для когось уже шепотітимуть зорі вгорі.
І замовкнуть серця, в унісон уже битись не схочуть,
Миготіти лиш будуть у душі золоті ліхтарі…
Я забула ту ніч, як липневі задумливі грози,
Погляд свій не верну ні на крок у минулі роки.
Все забула давно… Бо на скронях осіли морози,
І у душу терпку не вертають уже ластівки…
Автор Тетяна Лісненко
Я забыла
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2017
Свидетельство о публикации №117100307543
Свидетельство о публикации №117100307543
Рецензии