Про осінь
Останнє листя пада на дорогу,
Де дзеркалА калюж і безнадій…
А дощ в душі розгойдує тривогу,
І підло топить мрії у воді.
Кричить самотність знов чаїнокрило,
Тепло з душі червневе вирива.
І так ослабли в леті білі крила,
Хоч серце – в бубон, і душа жива…
І вона хоче бережно збагнути,
Що в світі все проходить і мина.
І що ніколи серпня не вернути,
Бо вже туманів сива пелена…
Але не може… Листя заметілі
Сліди ховають рідні на землі…
Зітхають в тузі душі спорожнілі,
А в небі сум мережать журавлі…
Автор Тетяна Лісненко
Осень
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2017
Свидетельство о публикации №117100307488
Свидетельство о публикации №117100307488
Рецензии