Миклош Форма. Неужто меня не узнал?

Невже ти мене не впізнав? (Неужто меня не узнал?)

Автор: Миклош Форма, Украина

                Перевод Инессы Соколовой
***

Пришла и спросила: «Неужто меня не узнал?»
Мне стыдно признаться – не сразу узнал, удивился.
Открылась она, я же следом за нею раскрылся.
Была мне загадкой, в себе всё я что-то искал.

Пришла и сказала: «Взгляни, я была же твоей.
И вот я вернулась. Ты помнишь влюбленную юность?..»
Стоит предо мною, наивно и робко красуясь…
Теперь я признал и уверен, что станет моей.

Все лучше и лучше её понимаю слова.
Уже не оставлю красу ни на миг даже хворый.
Так в прошлом влюбленный ждал девочку эту у школы,
чтоб банты увидеть и косы её целовать…

-----------------

Оригинал

***

Прийшла і спитала: «Невже ти мене не впізнав?»
А я не впізнав першим поглядом, хоч і дивився.
Розкрилась вона, але я ще тоді не розкрився.
Її ще не знав, та, зізнаюсь, себе ще не знав.

Прийшла і сказала: «Дивися, я – юність твоя.
Вертаю, дарую тобі недокохану юність...»
Струнка, ясноока, наївна і світла красуня...
Тепер вже – моя, так, тепер вже навіки моя.

Все краще і краще її розумію слова.
І вже не покину її ні на мить і ніколи.
Мов юність мою недокохану жду біля школи,
щоб хлопчиком банти і коси її цілувать...

http://www.stihi.ru/2017/07/31/1695


Рецензии
Чудесный стих получился!

Улекса фон Лу   06.08.2020 13:58     Заявить о нарушении
Почти дословно. Можно понять и без перевода. Спасибо!

Соколова Инесса   06.08.2020 14:17   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.