Твоi вiршi - млинцi нiкудишнi.
З них сміються синиці на вишні.
В піднебессі шляхетна соната
Верне носа від псевдопоета.
Віднеси ти млинці ті собаці.
Хай від радості псина поскаче.
На млинці стала цюця гарчати.
Їх і кури не хочуть клювати.
Ти збери всі пожитки з харчами
І махни на курорти Маямі.
Може бриз і смарагдові хвилі
Принесуть звідусіль рими милі.
Чужина,чужинонька,чужина,
Чи була там щаслива людина,
Що душею торкається дому,
Згадок рідних ворушить солому.
Може б глеки ваяв би в опішні,
А не кльоцав затуркані вірші?
Від стида не врятує й Оранта,
Як не дав Бог душі і таланту.
Та вже краще від сорому вмерти
Непомірного плуга,як перти.
Твоi вiршi - млинцi нiкудишнi
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117100301797
Свидетельство о публикации №117100301797
Рецензии