Обращение

Дорогий наш президенте !
Змилуйся над нами.
Дай ще трохи хоч пожить
Між вами – панами.

Поміняймося достатком
Із вами – будь ласка!
Може життя хоч на старість
Буде немов казка.

Як же можна допустити
Свій народ до скону.
В хатах холодно і сиро
Хоч не йди додому.

Ви в своїх особняках
Жируєте щоденно.
І начхати вам на нас
Коли ми помремо.

Розгромили Луганщину
Донбасу  половину
І не бачите у цьому
Ви свою провину.

А що робити бідним людям
Куди їм діватись?
Мабуть тільки йти до вас
У найми найматись.

Що ж ви люди наробили
Вдумайтесь гарненько.
Розірвали пополам
Україну  неньку!

Ви в своїх особняках
Поставили ікону
І думаєте, що над вами
Не буде закону.

Прийде Боженька й до вас
Про гріхи спитає
Ви почнете викручуватись
Та Бог усе знає.

Покайтеся, ще не пізно
Я кажу вам діло.
Бо тоді будете чухати
Там де й не свербіло.

А ви притихнете тоді
Мов павуки в куточку
Отоді Бог і поставить
Над вами жирну точку.