Лина Костенко. Тут дождь - как душ...

Тут дождь - как душ. И этот день так ласков.
Сады цветут. В берёзах бродит сок.
И опера из трелей соловьиных, прям Ла Скала!
Чернобыль. Зона. Двадцать первый век.

Тут во дворах стоит буйство сирени.
Заборы тут проламывает та сирень.
Тут щука, как подлодка, всем на удивленье,
и прилетают гуси по весне теперь.

Ну а кленочки сквозь крыльцо растут.
Жил-был народ на Припяти - иссяк, словно родник.
В Рыжем лесу -  везде поганки тут,
и ходит Смерть, один лишь тут грибник.

Оригинал:

Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.