Весна расцветала

   Весна дівкою  виростала.

Як  біла  покрова  розстала,
Весну  у  діброви  привезли,
Дівкою  весна  виростала,
Наливалася  соком  берези.

Одягалась  весна  в  пишні  сукні,
Святкувала  у  залі  травневій,
Розквітала  і  в  свята  і  будні,
Женихи  задивлялись  на  неї.

Посилала  теплі  всім  поцілунки,
Засіяла  красою  царівни,
Зібрала  придані  ладунки,
Червню  упала  в  обійми.

В  його  чарах  була  у  полоні,
Полином  її  задурманив,
Брав  її  руки  у  свої  долоні,
А  потім  серце  поранив.

Діву  Липень  окунав  у  росу,
Серпень  стернею  огортав  ноги  босі,
Випивали  їз  неї  потрохи  красу,
Розплітали  вербами  коси.

Ще  купали  її  в  океані  і  морі,
Аж  місяць  падав  із  кручі,
Усе  літо  кохали  у  полі,
Як  день  догорав  пахучий.

А  потім  на  свою  лихую  біду,
Задивилася  Жовтневі  в  очі,
Така  її  доля ,  чи  так  на  роду?
Згубила  румянець  дівочий.

Та  тільки  старий  жених , Грудень,
Обіцяв  усю  зиму  кохати,
Як  настала  морозяна  студень,
Забрав  її  в  свої  палати.

Автор; Н.П.Рубан.